Співпраця з батьківською громадою

 Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

 

1.Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки. 

2.Уникайте однобокості в навчанні та вихованні. 

3.Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості,  емоційності. 

4.Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки,кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження. 

5.Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас. 

6.Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. 

7.Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона  опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

DSCF2360

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Один на вулиці: принципи безпеки.

Початок літніх канікул – справжнє «стихійне лихо» для багатьох батьків. Добре, якщо відпочинок дитини завчасно спланований: літній шкільний табір, оздоровчий дитячий санаторій, відпочинок на селі у бабусі або на морі. 
А якщо ні? Тоді до повсякденних батьківських турбот додається ще одна – сама головна і найважливіша: як забезпечити безпеку сина чи доньки? Ця проблема не виникає раптово, вона існує завжди. Адже ми всі знаємо, які небезпеки можуть стерегти наших дітей на вулиці.
Батьки повинні пам’ятати, що головний захист дитини від усіляких неприємностей – це батьківська та материнська любов. Але не сліпа, а усвідомлена та діяльна. Теплі, довірливі відносини і ваш авторитет – той фундамент, на якому можна побудувати міцну будівлю безпеки. А цеглинами цьому хай служать наші поради.

Дитина йде гуляти.

З перших самостійних прогулянок вчіть дитину: перед тим, як вийти з квартири, потрібно подивитись у віконце дверей. Якщо на східцях є хтось незнайомий – не слід відкривати дверей, потрібно дочекатись поки незнайома людина піде. Цього правила треба дотримуватись і тоді, коли дитина, наприклад, виносить сміття.

Ліфт.

Ліфт не можна назвати безпечним місцем. По-перше, в ньому можна застрянути, із-за чого дитина може злякатися. По-друге, поїздки в ліфті з незнайомими супутниками часом дуже погано закінчуються. Поясніть дитині, що їздити в ліфті потрібно тільки із знайомими людьми. А взагалі радимо дитині краще не користуватись ліфтом, а ходити пішки. 
Дитина також повинна знати: якщо у під’їзді пахне паленим, то краще відправитись до квартири пішки. Адже користування ліфтом під час пожежі є небезпечним.

Горища, підвали, будівельні майданчики.

Як свідчить аналіз нещасних випадків з дітьми, небезпека може чекати навіть у вашому дворі. Краще всього, щоб ви пояснили дитині, що найбільш небезпечні місця: люки, підвали, горища, будівельні майданчики. Потрібно також пояснити, чому ви забороняєте туди ходити.

Автомобілі.

Велику небезпеку можуть мати навіть припарковані біля будинку автомобілі. Як правило, діти ще з дитячого садка або школи знають, що з машиною, яка рухається, потрібно бути вкрай обережним, в той час як авто, яке стоїть, не викликає в них відчуття небезпеки. Поясніть, що автомобіль може раптово поїхати, а водій – не помітити дитини, яка, граючи в схованки, сховалась за автомобілем.
Якщо під машину закотився м’яч – потрібно звернутись за допомогою до когось із дорослих.

Рослини.

Поясніть дитині, що ніякі рослини, ягідки, зернятка, зібрані на вулиці, не можна класти до рота.
Для гри краще використовувати знайомі дітям рослини.

Дитячі майданчики.

Добре, що в окремих дворах є дитячі майданчики з гойдалками. І як погано, що вони є! Оскільки гойдалки мають велику рушійну силу, то якщо на великій швидкості вони вдарять дитину – це може закінчитися трагічно. Тут часом навіть школярі не можуть правильно оцінити безпечну відстань. 
Сідати і злазити з гойдалки слід тільки тоді, коли вона повністю зупиниться. Ні в якому разі не можна стрибати з гойдалки. Розкажіть дитині до чого можуть призвести ці порушення.

Бійки.

Бійки – часта причина серйозних травм у дітей. Частіше це стосується хлопчиків, але зустрічаються і задиристі дівчатка, які здатні з’ясовувати стосунки «на кулаках». Але що ще страшніше кулаків – у запалі в хід ідуть підручні засоби: палки, залізяки, каміння тощо. Втрачається розуміння того, настільки важку травму можна нанести супротивнику. Часом спрацьовує стереотип кіно: героя вдарили по голові залізним прутом, а він не тільки живий, але й повністю здоровий, продовжує сутичку. Саме сцени насилля з фільмів викривляють у дітей уявлення про реальну силу удару, про сильний біль, про те, наскільки крихке та незахищене буває людське життя.

Тварини.

Ще одна небезпека – наші великі і маленькі четвероногі, причому не тільки бродячі, але й домашні. Мова не тільки про небезпечні захворювання, які можуть переноситися тваринами, але й про собачу агресію, жертвами якої не так рідко стають саме діти. 
Потрібно пояснити дитині, що не можна розмахувати палицею або руками біля собаки, це небезпечно. Дитина повинна знати як себе поводити при нападі собаки, і якщо поруч немає схованки – не потрібно втікати, бо собака все рівно дожене. Поясніть як захистити обличчя та шию, притиснувши підборіддя до грудей та закрившись стиснутими у ліктях руками. Дорослі обов’язково прийдуть на допомогу.
Не слід брати на руки або гратися з чужими, тим більше з бродячими тваринами, навіть якщо вони здаються надто лагідними. Поведінка будь-якої тварини є непередбачуваною.
Перебуваючи на відпочинку в лісі, в парку, в місцях зелених насаджень – будьте самі обережними і слідкуйте за дітьми, не залишайте їх одних – в таких місцях можуть водитися змії.
В минулому році в місті внаслідок контактів з представниками фауни постраждало 52 дітей, в першому кварталі поточного року – 11.

Обережно, незнайомець!

З раннього віку дитина повинна чітко знати наступні правила: 
ніколи не вступати в розмову з незнайомими людьми і нічого не брати у них без присутності батьків;
ніколи не сідати в автомашину до незнайомої людини і нікуди з ним не ходити.
У незнайомого не можна брати нічого: ні цукерок, ні подарунків ні грошей, ні чогось іншого, що «потрібно передати мамі».
У ситуації, коли дитині пропонують піти, чи поїхати куди-небудь, дитина повинна відповісти: «Зараз я піду і спитаю дозволу», а батькам необхідно терміново з’ясувати особистість незнайомця. 
Поясніть дитині, у разі якщо незнайомець схопив її за руку і кудись тягне, або намагається запхнути в автомашину, дозволені абсолютно всі методи самозахисту: грубощі, укуси, удари, крики тощо. До речі, кричати в подібній ситуації потрібно не «Допоможіть!», а «Це не мій (моя) тато (мама)!», «Мене звати так-то, зателефонуйте моїм батькам за номером ……». 
Прищепіть дитині тверде правило: ви ніколи не пришлете за нею у дитячий садок (школу) незнайому людину. Якщо таке трапиться – дитина не повинна йти з незнайомцем.
Нагадуйте про все це дітям частіше! Адже діти так легко забувають все, чому ми їх вчимо, вони такі довірливі…

 Батьки, увага!

Не такі вже й рідкі ситуації, коли батьки, самі того не підозрюючи, провокують злочинця по відношенню до їх дитини. 
Добре подумайте: чи слід відпускати гуляти саму дитину в дорогому вбранні чи в коштовностях?
Ще одна типова помилка батьків у тому, що вони дають дітям ключі від квартири і при цьому вішають їх на шию дитині. Для досвідченого злочинця дуже просто відслідкувати таку самостійну дитину. Найкраще в подібних ситуаціях залишати ключі у надійних сусідів. В крайньому випадку – пришийте дитині потаємну кишеньку, куди вона зможе покласти ключі. 
І ще пам’ятайте: надзвичайно важко вимагати від дитини дотримання правил дорожнього руху, чи якихось інших правил, якщо тато або мама самі поспіхом перебігають вулицю на червоне світло, ніколи не дивляться у дверне віконце перед тим, як відчинити двері. Пам’ятайте: діти у всьому намагаються копіювати дорослих.
Дитяча безпека починається з нас самих: з нашого здорового глузду, позитивного прикладу, нашої здатності передбачати вчинки дитини. І, звичайно, з нашої безумовної і щирої батьківської любові!

 Співпраця з батьками

Присутність батьків у нашому дошкільному навчальному закладі допомагає нам педагогам істотно змінити життя дітей, створити домашню атмосферу, оцінити сильні і слабкі сторони у вихованні дитини. Ми, отримуємо багато додаткових відомостей про індивідуальні особливості кожної дитини, про емоційний характер спілкування в сім'ї, про формування різних трудових навичок і звичок, виявити кращій досвід сімейного виховання, зацікавити інших.

 

 Як підготувати дитину до вступу в дошкільний заклад

Процес звикання дитини до нових соціальних умов значною мірою залежить від внеску батьків у її виховання: рівня сформованості у неї елементарних навичок самообслуговування, гри, мовленнєвого розвитку, вміння поділитися іграшкою тощо.

     Підтримуйте бажання дитини проявляти самостійність у процесі приймання їжі: сідати на стілець, пити з чашки, тримати її обома руками, їсти ложкою, їсти хліб з рідкою стравою. Привчайте дитину користуватися серветкою, дякувати після їжі.

     Привчайте малюка тримати своє тіло в чистоті: позитивно ставитися до переодягання в чистий одяг, умивання, як у міру потреби, так і  до та після їжі; підставляти руки під струмінь води, змивати мильну піну з рук, користуватися рушником; з допомогою дорослого користуватися носовою хустинкою.

     Привчайте дитину своєчасно повідомляти про потребу сісти на горщик.

     Малюку буде легше адаптуватися в колективі, якщо він знатиме не лише імена вихователів, а і буде знайомим з однією чи кількома дітьми групи ще до приходу у дитячий садок.

     Дитина має знати, в яких випадках їй слід звертатися за допомогою до вихователів. Всі ці знання дитина може набути, спостерігаючи за іншими дітьми, а також удома у рольових іграх із батьками.

     Характер адаптації дитини багато в чому залежить від того, що розповідають батьки про дошкільний заклад. Розповідаючи дитині про дитячий садок, уникайте фраз типу: «От підеш до садка, там тебе швидко всього навчать», або «Там добра тьотя-вихователька буде дозволяти тобі робити все, що захочеш». І те, й інше однаковою мірою погано, бо не відповідає дійсності, з якою зустрінеться дитина, прийшовши до дитячого садка. І аж ніяк не варто залякувати малюка: «Не будеш слухатися - віддам до садочка», а згодом, коли вона вже відвідуватиме його, погрожувати залишити її там, якщо не перестане плакати або вередувати. Щоб малюк легше сприймав нове оточення й звикав до нього максимально безболісно, слід підготувати його до цього - сформувати у дитини позитивне очікування майбутньої зміни у його житті. Віддавши дитину до дитячого садка, батьки досить часто ставляться до неї співчутливо, з жалем. Відчуваючи це, вона також починає жаліти себе, вередує, відмовляється ходити в групу. Але можна виховати зовсім інше ставлення до дитячого садка - бадьоре, радісне, якщо пояснити малюкові, що новий для нього дім - то життєва потреба, що він росте і переходить на нову сходинку свого розвитку, тож йому потрібні інші умови, потрібне товариство однолітків. За такого настрою народжуватимуться позитивні почуття, бажання йти на зустріч з новими товаришами, з якими так цікаво грати, спілкуватися. Про майбутнє відвідування дитячого садка треба говорити вдома як про добру подію.

     Спокійному і впевненому адаптуванню малюка до дитячого садка сприятиме поінформованість про життя в ньому. Цьому може сприяти гра-драматизація. Дитині кажуть: «Лялька Катруся піде до дитячого садка. Ходи сюди, Катрусю, привітайся. У тебе буде своя шафа для одягу (показують). Ти обідатимеш з дітьми за столом (садовлять ляльку за іграшковий стіл). У тебе будуть друзі, з якими буде цікаво й весело гратися. А потім за тобою прийде мама». Далі "цей варіант доцільно розіграти вже з дитиною.

     Дитину треба ознайомити з дошкільним закладом ще до того, як вона туди прийде на весь день. Спочатку слід прийти на вечірню прогулянку, подивитися, як діти граються, як розходяться по домівках. Важливо звернути увагу дитини на те, що батьки щодня забирають своїх дітей додому, ніхто з них не залишається на ніч, що вночі дитячий садок не працює. А от наступного дня діти знову приходять сюди. Це має закарбуватися у свідомості дитини. Це треба зробити тому, ідо почуття часу у дітей ще не сформоване, і коли вони потрапляють до дитсадка, то багатьом здається, що їх вже ніколи звідси батьки не заберуть, що тепер «назавжди».

     За кілька днів, якщо група не сформована, можна буде прийти на денну прогулянку. Потім зайти в дитячий садок разом зі своєю групою, ознайомити дитину з усіма приміщеннями групи. Батьки, перебуваючи поруч із дитиною» зможуть пояснити все те, що її цікавить.

     У перші дні час перебування дитини в дитячому садку має бути скорочено до кількох годин: тривале перебування у незнайомому оточенні ще заважке для неї. Нехай перший раз дитина побуде в новому колективі 1,5-2-2,5 год. Було б дуже добре, щоб перший день у дитячому садку випав на середину тижня, ближче до вихідних.

     Не варто залишати дитину на денний сон, якщо вона ще не звикла до групи.

     Поступово час перебування в групі можна збільшувати на 1-2 год.

     Не менше ніж за 2,5-2 місяці (а то й півроку-рік), до того як дитина почне відвідувати дошкільний заклад, батьки мають з'ясувати, за яким режимом живе група дитячого садка, що відповідає їй за віком. Якщо домашній режим і режим дитячого садка кардинально відмінні у часі й послідовності режимних моментів, не зайве проконсультуватися у дільничного педіатра або лікаря дошкільного закладу.

     За кілька тижнів до вступу у дитсадок, а також у період адаптації, у раціоні харчування дитини має бути велика кількість свіжих фруктів та овочів, салатів, у яких багато вітамінів та біологічно активних речовин.

 

Вітаємо, Вас!

Ви тут: Головна Для батьків