Старша медсестра

Абетка першої медичної допомоги влітку і взимку.

Изображение 029

 

Поріз, подряпина

Уражену ділянку шкіри необхідно промити теплою проточною водою, промокнути сухою тканиною і змастити зеленкою (саму рану) чи йодом (навколо ранки). Також на ранку можна накласти антисептичну мазь та закрити її бинтом чи бактерицидним пластирем.

Синець

Обов’язково прикласти до нього, будь-що холодне: метал, грудку льоду, загорнуту в поліетилен. За годину на синці слід намалювати йодну сіточку для прискорення видужання.

Опік

Якщо опік незначний (почервоніння шкіри), то опечене місце слід підставити під струмінь холодної води, щоб зменшити температуру травмованого місця і вгамувати білль. Після водної процедури можна змастити опечене місце пінкою чи маззю проти опіків, обліпиховою олією. Не можна негайно змащувати опік жирними речовинами, бо вони створюють плівку, що запобігає доступу повітря до опеченого місця і викликає гострий біль.

Якщо на шкірі від опіку з’явилися пухирі, її необхідно обробити і закрити сухою марлею чи серветкою. У жодному випадку не можна проколювати пухирі та видаляти з них рідину! З такими опіками обов’язково слід звернутись по медичну допомогу.

При більш важких ступенях опіків (наприклад, при обгорянні) потерпілого обгортають обробленим гарячою праскою простирадлом, дають знеболювальне і негайно транспортують до лікарні.

Кровотеча

При носовій кровотечі слід затулити ніздрі ватними тампонами, змоченими у перекисі водню, а до перенісся прикласти холод (лід).

При незначній кровотечі з рани на кінцівці травмоване місце слід промити проточною водою, обробити перекисом водню, зеленкою та накласти щільну пов’язку.

При значній кровотечі потрібно накласти джгут на ділянку проходження великої кровоносної судини вище місця пошкодження.

Будь-де на видному місці (рукаві сорочки, пов’язці або шкірі) обов’язково треба вказати час накладення джгута. Після зупинення кровотечі слід викликати швидку допомогу чи негайно доставити потерпілого до лікарні.

Перелом

На місце перелому кінцівки необхідно накласти та закріпити бинтовою пов’язкою шину, у якості якої можна використати лінійку, рівну дерев’яну чи пластмасову палицю.

При переломі руки її слід зафіксувати в підвішеному стані. При переломі ноги потерпілого слід покласти таким чином, щоб зафіксованому перелому нічого не заважало.

При переломі хребта потерпілого потрібно покласти на рівну поверхню.

Після надання першої допомоги слід викликати швидку або самостійно доставити потерпілого до лікувальної установи.

Обмороження

З обмороженого місця зняти одяг, кінцівку занурити в теплу (не гарячу!) воду, напоїти постраждалого теплим чаєм. Обморожене місце можна також обробити спиртовим розчином та промасажувати м’якою тканиною.

У жодному випадку не можна розтирати пошкоджене місце жорсткою тканиною чи снігом — це ще більше травмує шкіру. Потерпілого слід покласти в ліжко та зігріти теплими грілками.

При більш тяжких ступенях обмороження потрібно негайно звернутись до швидкої допомоги.

Травми очей

При травмуванні ока його слід промити під проточною водою, накласти стерильну пов’язку та негайно звернутися до лікаря.

Укус тварини (собаки, кішки)

Місце укусу слід промити проточною водою, змастити йодом навколо рани, накласти пов’язку та звернутись по медичну допомогу. Упевнитись, що тварина має щеплення від сказу. Якщо тварина безпритульна, її треба посадити в клітку для спостереження за нею, щоб впевнитись, що вона не хвора на сказ


Харчуйтеся правильно

Чому питання харчування дошкільнят є такими важливими? Тому що, на жаль, більшість хвороб сьогодні починають формуватися саме в цьому віці. Це хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, такі як хронічні гастродуоденіти, холецистохолангіти і навіть виразкові хвороби. Які ж продукти можна вживати, а чого краще уникнути, якщо у вашій сім'ї дитина дошкільного віку?


На жаль, сьогодні доводиться виключити з харчування дітей такий продукт як печінка. Якщо раніше медики обов'язково радили включати її в харчування дітей, які страждають від анемії, то сьогодні необхідно від цього відмовитися: в печінці тварин накопичується багато хімічних речовин, якими так насичені трави, що їх споживають свійські птахи чи тварини.
Треба також пам'ятати про шкідливий вплив нітратів і нітритів на дитячий організм. Ці сполуки, що є також обов'язковим компонентом у виготовленні в нашій харчовій промисловості м'ясних напівфабрикатів і ковбасних виробів, руйнують слизову оболонку шлунка. Крім того, вони є канцерогенами, під впливом яких хромосомний набір клітини здорової людини може змінитися і стати подібним до хромосомного набору ракової клітини. Як же бути з овочами, в яких і містяться ці самі нітрати, - запитаєте ви? Можна вимочувати їх в холодній воді (30-40 хвилин). Ще корисно, крім вимочування, овочі варити дрібно нарізаними. В цих випадках близько 50% нітратів переходить у відвар. В процесі варіння картоплі "в мундирі" у воду іде 21-26% нітратів, а очищеної картоплі - близько 50-56%. Близько 10% нітросполук накопичується в шкірці фруктів і овочів. Тому краще давати дітям очищені яблука, груші, огірки тощо. В капусті ж найбільша кількість нітратів знаходиться в зелених поверхневих листках і качані. В моркві нітрати накопичуються в стержні. Вважають, що якщо стержень значно світліший від моркви, то ця морква містить багато шкідливих речовин і її в сирому вигляді краще дітям не давати.
Ще хочеться вас попередити: будьте обережні з тепличними овочами, що цілорічно продаються в магазинах. В останні роки вони стали постійним джерелом отруєнь у дітей. Найменша кількість шкідливих речовин, включаючи азотисті з'єднання, а також радіоактивні елементи, міститься в крупах (зернах злакових культур). Тому не забувайте про каші! В них є багато поживних речовин, необхідних для росту.
Існує думка, що тільки м'ясні продукти можуть забезпечити усім необхідним ростучий організм дошкільняти. Страви з м'яса корисні як старим, так і молодим, хворим і здоровим. І ще. Постарайтеся в харчуванні маляти відмовитися від кісткових бульйонів. Колись ними годували тільки худобу, а сьогодні їх найчастіше варять для дітей. Не потрібно готувати і жирних бульйонів. М'ясну ж страву краще подати у вигляді пісного м'яса без гарніру. Якщо дуже хочеться, додайте до нього бурячковий салат. Не рекомендується дітям вживати м'ясо з картоплею, бо це сполучення важке для перетравлювання. Малюки взагалі погано їдять гарніри до м'яса, обираючи м'ясо без гарніру, і це не випадково. Є істина, яку повинна знати кожна мати: не так важливо, скільки з'їсть дитина, важливіше - скільки вона зможе засвоїти! У зв'язку з цим важливо правильно організувати режим харчування малюка. Бажання поїсти виникає тоді, коли людина встигла попрацювати, порухатися. До цього моменту починають активізуватися шлункові ферменти, що перетравлюють їжу. Чим приємніший запах і вигляд їжі, тим активніше працюють травні ферменти і сильніше відчуття голоду. Тому продумайте як краще організувати режим харчування свого дошкільняти і ви зможете попередити багато майбутніх захворювань.
Основні правила дитячого харчування

У дитячому харчуванні є свої особливості і свої підводні камені. Основна відмінність дитячого організму від дорослого полягає в тому, що дитячий організм фізично продовжує рости, тоді як для дорослого організму час фізичного зростання закінчується за різними джерелами у 18/25 років (в залежності від статі).
Так як білок основний і незамінний «будівельний матеріал» людського організму, дитині необхідно значно більше білків, ніж дорослому. Знаючи про це, багато дорослих намагаються складати для харчування дитини високобілкові раціони, забуваючи про те, що навіть у звичайних «дорослих» стравах кількість білка значно більше, ніж в грудному молоці.
У дітей досконало функціонують регуляторні механізми, що управляють виробленням і витратами енергії. Організм дитини завжди добре знає, що саме йому потрібно і у якій кількості. Однак, при великій кількості солодощів та різних смачних духмяних страв (жарених, жирних, зі спеціями, приправами тощо) апетитом буде керувати вже не фізіологічна потреба, а язик (смакові рецептори).
Пропонуємо основні правила харчування дітей.
1. Про режим і почуття голоду. Не варто особливо чітко і ретельно дотримуватись режиму харчування. Про який обід рівно о 12.00 може йти мова, коли в цей момент потрібно запускати ракету або вкладати ляльку спати? Ці справи для дитини не менш важливі, ніж для дорослого цікава робота, відпочинок. Їжа без почуття голоду та без задоволення, як ми знаємо, на користь не піде. І нехай малюк грається, - коли зголодніє, сам прибіжить додому. І не біда, якщо він поїв не три рази протягом дня, а два або п’ять разів. При нормальному наборі продуктів і страв та відсутності насилля не буде ні переїдання, ні недоїдання.
2. Про апетит і насилля. Часто дітей умовляють з'їсти «за маму, за тата, за діда, за бабу…» або навіть приймати вольове рішення: «Не вийдеш з-за столу, поки не з'їсти все…». А уявіть себе на місці дитини, якщо перед вами з подібним наказом поставлять горщик каші або борщу? Дитина не хоче їсти, тому що на денний момент для її організму ця їжа не потрібна, тільки й всього. Інколи, правда, не без примх, але це лише тоді, коли дитина не голодна!
Апетит може з'явитися через годину, і не варто на це ображається, на те й ми дорослі, щоб запастись терпінням. Це нормально. Але апетит не на печиво, не на цукерки, а на кашу, картоплю, молоко або яблуко!
3. Про харчування під час хвороби. Окремо зупинимось на харчуванні дитини під час хвороби. Дуже широко розповсюджена практика відгодовування нездорових дітей. Серед багатьох дорослих панує думка, що організму потрібні додаткові сили для боротьби з хворобою.
Парадокс полягає якраз в тому, що сили дійсно потрібні і організм мобілізує всі ресурси на відновлення порушеної рівноваги організму. І їсти хворому не хочеться якраз тому, що вся його енергія «працює» з хворобою і її просто не залишається на переварювання їжі. Спрацьовує тваринний інстинкт, направлений на виживання, і їжа «не йде». Не випадково підчас хвороби звірі не торкаються їжі, навіть тієї, що лежить перед носом!
І примусове «лікувальне» годування в таких випадках завдає пряму шкоду нашим дітям (як, втім, і дорослим). Багато випадків дитячих смертей від хвороб можна було б попередити, якби неграмотні в цьому питанні мами та бабусі не «запихали» в дітей таку небажану для них в цей час їжу…
Найкраще запропонувати хворій дитині тепле пиття – кислий морс, чай з медом тощо (але не молоко, яке при простудах «працює» на хворобу). За бажанням дитини – каші, салати, печена картопля, вчорашній хліб, а ще краще – фрукти або сухофрукти. Але тільки за бажанням, коли дитина сама згадає про їжу і просить їсти! І поки буде підвищуватись температура тіла, кожен день ставить клізми (кімнатної температури).
4. Про можливість вільного вибору. У щоденному харчуванні найліпше запропонувати дітям самим обирати з наявних на даний момент на столі продуктів. Таким чином сама собою вирішується проблема «збалансованого раціону харчування».
5. Про поєднання продуктів. Фрукти можна давати дітям без обмежень. Вони дуже корисні і з'їсти понад норму їх практично неможливо. Однак, у випадку відмови і від них примушувати дитину не варто, будьте терплячими. Адже при дефіциті якого-небудь вітаміну або мікроелементу в організмі дитини, можете повірити досвіду, дитина сама «накинеться» на необхідні їй яблуко або зелень (чи не спостерігали ви, як при дефіциті Са діти з радістю уплітають крейду).
6. Про м'ясо та білки. Багато людей вважають, що діти немовби не можуть нормально рости без м'яса. Звичайно, це не так, що й доводить досвід багатьох сімей. Крім того, надлишок будь-яких білків шкідливий. Білкову їжу можна давати дітям один чи два рази на день, за їх бажанням, але не переймайтеся, якщо зпоміж запропонованих страв дитина обере не сирну запіканку або горохову кашу, а рис або картоплю (бажано печену).
7. Про молоко в дитячому харчуванні. Молоко – чудова їжа для дітей. Але змішувати його з крохмалями, і зокрема, варити каші на молоці небажано. І хоча неможливо не признати, що дитячий організм переварює такі поєднання краще ніж дорослі, шкода від таких страв однаково велика. Найкраще їсти молоко (кімнатної температури або тепле, але не з холодильника) як окремої страви.
8. Про солодощі. Якщо й пропонувати їх дитині, то хоча б не після прийняття їжі. Можна перед їжею за півгодини, за годину. Зазвичай дорослі роблять навпаки.
9. Про воду. Щодо води, то її, як правило, дають дітям стільки, скільки вони хочуть. Воду ліпше брати відстояну або пропущену через побутовий фільтр.
10. Про дитячий феномен. На відміну від дорослих дитина майже ніколи не їсть про запас, на намагається заглушити їжею поганий настрій і, як наслідок, не переїдає. Тому після їжі вона може бігати, купатися, гратися в рухливі ігри без усякої шкоди для здоров'я.
Попередження дитячого травматизму та перша долікарська допомога
Порізи, садна і подряпини – невід'ємна частина допитливого дитинства. Навіть найуважніші батьки і вихователі не можуть дати гарантії, що опікувана ними дитина виросте без падінь, забитих місць і ушкоджень.
Найпоширеніші види дитячих травм
Найпоширенішими видами дитячих травм є забої, порізи, садна і подряпини.
Особливе місце серед них посідають травми обличчя. Зокрема, це можуть бути синець, садно, подряпина, прямий лінійний розрив на чолі, рвана рана на підборідді, глибокий розрив нижньої губи. Дітей з будь-якими глибокими ранами слід негайно показати лікареві для своєчасної відповідної обробки рани. Він правильного накладення пов'язки і грамотної обробки рани залежить, яким буде шрам після порізу: дуже великим чи майже не помітним.
Загальноприйнятими заходами першої долікарської допомоги при порізах і саднах є:
промивання рани;
зупинення кровотечі;
накладення стерильної пов'язки (при кровотечі – тиснутої пов'язки);
застосування антисептика.
Найкраще лікування для невеликих порізів і подряпин – промивання рани чистою водою з милом за допомогою марлевого тампона чи шматочка чистої тканини. Ретельне промивання – ключ до запобігання інфекції. Після промивання слід добре змити мило водою. Промивання варто повторити кілька разів на день доти, доки поріз повністю не затягнеться. Дуже забруднену рану ліпше промивати перекисом водню. Подряпини можна промивати як водою, та к і антисептичним лосьйоном.
Після висушування порізу чистим марлевим тампоном слід накласти суху стерильну пов'язку, щоб до повного загоєння поріз залишався чистим. Перед накладанням пов'язки необхідно переконатися у тому, що краї порізу чисті, рівні і легко сходяться, після чого звести їх докупи. Для захисту порізу можна скористатися спеціальним пластиром. У разі накладення пов'язки або пластиру на глибоку рану не варто занадто щільно зводити її краї, оскільки це може спричинити розвиток анаеробних збудників.
Рана швидше загоїться і вірогідність інфікування зменшиться, якщо її перебинтовувати якомога рідше. Якщо пов'язка послабилася або забруднилася, можна накласти новий шар бинтів поверх попереднього.
Садно загоюватиметься найліпше, якщо його залишити відкритим. Однак, якщо шкіру ушкоджено на значній ділянці, можна накласти пов'язку. Перед цим потрібно промити рану і залишити її відкритою, поки не утвориться скорина, інакше бинт прилипне, і, знімаючи його, можна пошкодити засохлу скорину.
Звісно, відкрите садно загоюється швидше. Утім, якщо дитина іде гратися на дитячому майданчику, обов’язково слід закрити рану не дуже тугою пов'язкою. Після повернення дитини у приміщення пов'язку знімають.
Щоб якнайшвидше зупинити кров, на рану необхідно щільно накласти пов'язку і як слід натиснути на неї рукою,а за потреби – потримати її так протягом 15 хвилин. Це зупинить будь-яку кровотечу, крім артеріальної. Для зменшення кровотечі доцільно підняти ушкоджену частину тіла догори. Якщо кров просякнула першу пов'язку, поверх неї необхідно накласти другу тугу пов'язку. Додавати нові пов'язки слід поверх попередніх, оскільки під час знімання пов'язки можна ушкодити кров'яний згусток, який утворився, і цим самим викликати нову кровотечу.
Надаючи першу допомогу при пораненнях, не можна:
промивати рану спиртом, розчином йоду, оскільки це може викликати опіки;
відривати прилиплі шматочки одягу;
засипати рану ліками у вигляді порошків, змащувати її будь-якими мазями або олією;
класти вату безпосередньо на рану;
видаляти сторонні тіла, а при випаданні внутрішніх органів – вправляти їх у рану (їх можна тільки закрити стерильними матеріалами).
Отруєння. Гострі отруєння досить часто трапляються у дітей дошкільного віку. Причиною отруєнь є відсутність у малюків життєвого досвіду, знань, а також невміння дорослих сформувати у дитини навички безпечної поведінки. Кожне гостре отруєння або підозра на нього потребують негайного надання медичної допомоги та обов’язкової госпіталізації дитини. Проникнення отрути в організм дитини можливе через рот, а також через дихальні шляхи та шкіру.


Факти про захворювання, які можна попередити шляхом вакцинації
Ми усі прагнемо, щоб наші діти росли здоровими. Ми їх оберігаємо, загартовуємо, консультуємось з лікарями. Але бактеріє чи вірус потрапляють до дитячого організму і викликають хворобу. На жаль, імунна система дитини ще нерозвинена, тому потрібно допомогти їй протистояти інфекції.
Своєчасно і правильно зроблене щеплення допоможе уникнути таких важких хвороб, як дифтерія, краснуха, кір, поліомієліт, гепатит В, туберкульоз.
Дифтерія – захворювання, що швидко поширюється при кашлі та чханні, може викликати параліч, проблеми дихання, серцеві розлади та призвести до смерті.
Правець (рос. стовбняк) може виникнути, коли бактерії правця проникають в організм через ушкоджену шкіру (ранки, подряпини). Захворювання може стати причиною м’язових судом, проблем дихання, серцевих розладів та смерті.
Кашлюк (рос. коклюш) поширюється при кашлі та чиханні. Викликає довготривалі напади кашлю, які ускладнюють дитині приймання їжі, пиття або навіть дихання. Кашлюк є причиною легеневих проблем, ушкоджень мозку та навіть смерті.
Гепатит В – інфекційне захворювання печінки. Він може передаватися від інфікованої матері до дитини під час пологів або – від однієї особи до іншої через кров та біологічні рідини (слину, сльози, інші фізіологічні виділення), тобто при будь-якому близькому контакті. Вірус гепи тути В викликає ушкодження печінки. Такі ураження можуть спричинити розвиток смертельного захворювання – раку. Серед причин раку вірус гепатиту В стоїть на другому місці після паління тютюну.
Кір (рос. корь) викликає тяжку лихоманку, висипання та симптоми, подібні до грипу. Захворювання часом може призвести до втрати слуху, запалення легень, ушкоджень мозку або навіть смерті. Кір поширюється дуже швидко та легко, при цьому діти, які не були вакциновані, захворюють в першу чергу. Доведено, що вірус кору може перебувати в повітрі (зберігаючи здатність інфікувати) протягом 2 годин після того, як хвора особа залишила кімнату.
Паротит (рос. свинка) викликає головний біль, лихоманку, набряки шийних та підщелепних залоз, запалення яєчок у хлопчиків-підлітків та дорослих чоловіків. Захворювання може спричинити втрату слуху, менінгіт (запалення головного та спинного мозку), інші ушкодження мозку.
Краснуха викликає помірну лихоманку, висипи на обличчі, шиї та тулубі. Вагітні, які захворіли на краснуху, можуть втратити дитину або народити немовля з тяжкими вродженими вадами ( з так званим «синдромом вродженої краснухи»).
Поліомієліт викликає лихоманку і призводить до менінгіту та/або прижиттєвих паралічів. Захворювання може бути смертельним. Особи, інфіковані вірусом поліомієліту, розповсюджують вірус з виділеннями (калом).
Туберкульоз залишається найпоширенішим у світі інфекційним захворюванням. Як правило, важкий перебіг хвороби зумовлює інвалідизацію та високу смертність.
Багато дитячих хвороб можуть бути попереджені шляхом використання вакцин, що застосовуються при плановій імунізації. З часу впровадження цих вакцин кількість захворювань, ускладнень та смертельних випадків від цих хвороб значно знизилась. Але потрібно пам’ятати, що бактерії та віруси мають властивості виживати та періодично спричиняти епідемії серед невакцинованого населення. Внаслідок недостатньо сформованої системи імунітету особливо вразливі до них діти раннього віку. Без вакцинації (щеплення) хвороби, від яких ми зараз захищаємо своїх дітей, можуть повернутися. Багато дітей, які вижили після захворювання, можуть страждати від хронічних ускладнень протягом всього подальшого життя.
Хвороби розповсюджуються через спілкування з інфікованими невакцинованими особами. Ризик поширення захворювань серед дітей, які не отримали щеплення, значно вищий, ніж у захищених шляхом вакцинації. Навіть невелика кількість не імунізованих людей може бути причиною епідемії такого захворювання, як, наприклад кір.
Імунізація є найбільш ефективним та надійним методом захисту. Сьогодні завдяки розробленим вакцинам існує реальна можливість захистити дітей від значно більшої, ніж раніше, кількості важких і часом смертельних інфекційних хвороб.
Профілактика за допомогою вакцин спрямована саме проти тих інфекцій, які спричиняють тяжкі захворювання та викликають смертельні випадки. Вакцини місять або дуже ослаблені мікроорганізми, або вбиті, або ж їх окремі складові. Коли їх вводять до організму, імунна система продукує спеціальні білкові молекули – антитіла, та спеціальні клітини. Саме вони і відповідають в організмі людини за стійкість до інфекцій, тобто імунітет.
В нашій країні профілактичні щеплення поділені на 4 розділи: щеплення за віком, за станом здоров'я, щеплення, які обумовлені епідкон'юктурою, рекомендовані щеплення. Щеплення за віком проводяться проти таких інфекційних хвороб, як: туберкульоз, гепатит В, дифтерія, кашлюк, правець, поліомієліт, гемофільна інфекція, кір, краснуха, паротит.
З кожним роком у країні з'являються все більше багатокомпонентних вакцин. Коли за рахунок однієї ін’єкції діти захищаються проти трьох, та навіть шести інфекційних захворювань.
Термін введення вакцин та мінімальні інтервали між щепленнями в Україні регламентує Національний календар щеплень, який відповідає Європейським стандартам.
Будь-яке щеплення є в сотні разів безпечнішим, ніж захворювання, від якого воно захищає.
Якщо припинити проводити щеплення, рівень інфекційної захворюваності швидко почне підвищуватись.
Щоб уникнути ускладнень, перед вакцинацією дитину оглядає лікар. Тільки в деяких випадках після проведення маніпуляції можуть виникати так звані місцеві реакції у місці введення препарату (невеликий набряк, почервоніння) та незначне підвищення температури. Про це батьки повинні бути попереджені медичним працівником.
Введення вакцини ніколи не призводить до захворювання, проти якого здійснювалося щеплення.
Вакцинація проводиться у відповідності з календарем щеплень, який розроблено з урахуванням міжнародного досвіду, і на сьогодні, за умовами його дотримання, він є найоптимальнішим для забезпечення повноцінного імунітету.

 

Туберкульоз сьогодні: факти та перспективиТуберкульоз – це інфекційне захворювання. Його викликає мікобактерія туберкульозу (МБТ), яка називається також паличкою або бацилою Коха.
Вона на дива життєздатна: може довго зберігати свої властивості при висиханні, замерзанні (у землі, снігу, льоді), після обробки кислотою та лугом. У той же час, МБТ гине під дією прямого сонячного проміння, високої температури та речовин, що містять хлор.
Основні симптоми захворювання:
кашель понад 2 тижні;
підвищена температура тіла понад 7 днів;
утруднення дихання;
біль у грудях;
поганий апетит, постійна слабкість;
безпричинна втрата ваги;
підвищена пітливість, особливо вночі;
кровохаркання (наявність крові у мокротинні, що виділяється при кашлі).
Здорова людина може заразитися туберкульозом, вдихаючи краплини вологи, що містять МБТ, які виділяються хворим на заразну форму туберкульозу при кашлі, чиханні, розмові. Найчастіше «страждають» органи дихання.
Спочатку хвороба протікає приховано, і людина часто не звертає уваги на тривале погане самопочутті або намагається лікувати «застуду» та «кашель» самостійно. Тому лікування такого хворого розпочинається пізно і вимагає більших затрат часу та зусиль. Як наслідок раннього виявлення та правильно проведеного лікування людина припиняє виділяти МБТ у навколишнє середовище і нікого не заражає.
Ранній початок лікування при туберкульозі – запорука успішного одужання.
На туберкульоз може захворіти кожна людина, проте у декого ризик виникнення захворювання є більшим, а саме:
особи, що знаходяться в постійному контакті з хворим на туберкульоз;
ВІЛ-інфіковані та хворі на СПІД;
особи, що страждають на алкоголізм, палять, вживають наркотики;
особи з послабленим імунітетом внаслідок неправильного харчування, поганих умов життя або хронічних хвороб;
діти, оскільки їхня імунна система не сформована;
літні люди через послаблення імунної системи.
Що робити, якщо ви помітили у себе чи у своїх близьких схожі симптоми?
Відповідь єдина – якомога швидше зверніться до лікаря! Не затягуйте час і не займайтеся самолікуванням. Чи раніше було розпочате лікування, тим більше шансів на його успіх.
У певних випадках хворі без лікування помирають впродовж одного-двох років. В інших випадках туберкульоз переходить у хронічну форму. Без лікування хворий на хронічний туберкульоз впродовж багатьох років виділяє МБТ та загрожує оточуючим. Якість життя таких осіб стрімко погіршується.
Які дослідження дозволяють поставити діагноз?
Основні дослідження: огляд лікаря, дослідження мокротиння під мікроскопом, рентгенівський знімок грудної клітки. Обсяг досліджень визначає лікар.
Як лікувати туберкульоз?
Існують спеціальні протитуберкульозні препарати. Хворому на туберкульоз лікар призначає комбінацію з декількох препаратів, що доповнюють один одного. Курс лікування туберкульозу триває не менше шести-восьми місяців.
Найголовніше під час лікування – суворо дотримуватися всіх призначень та рекомендацій лікаря і в жодному разі не переривати розпочате лікування. Перерва у лікуванні сприяє виникненню стійких форм туберкульозу.
Туберкульоз не розрізняє соціального статусу та однаково небезпечний для всіх.
Існують програми боротьби з туберкульозом та ефективні ліки.
Лікування туберкульозу необхідно розпочинати якомога раніше, аби швидше і легше досягти результату .

Для забезпечення правильного харчування будь – якій людині необхідні три умови:
• наявність у їжі усіх необхідних інгредієнтів;
• здоровий травний тракт;
• раціональний режим харчування.
Повноцінний фізичний і нервово – психічний розвиток дитини дошкільного віку можливий у разі забезпечення його раціональним харчуванням. Раціональне харчування передбачає використання необхідного набору продуктів, які містять усі необхідні харчові компоненти, вітаміни, мікроелементи відповідно до вікових фізіологічних потреб дитячого організму.
У дошкільному закладі під час організації харчування працівники ЛДНЗдотримуються гігієнічних вимог до приготування, перенесення та роздачі їжі, виконання рекомендацій щодо інтервалів між прийманнями їжі, не допускаючи причин порушення режиму.
Перед кожним прийомом їжі стіл сервірують згідно меню. Із двохрічного віку дітей привчають користуватися серветкою. На четвертому році життя навчають користуватися виделкою, а на п’ятому негострим ножем. Дітей привчають сідати охайними за стіл, з чистими руками, сидіти за столом правильно і користуватися столовими приборами (згідно з вимогами програми). Руки необхідно мити безпосередньо перед тим, як діти сідають за обідні столи, і після приймання їжі.
З 4-річного віку дітей привчають чергувати в групі під час приймання їжі з використанням санітарного одягу, сервірувати столи, збирати посуд.
Організовуючи харчування, необхідно додержуватися принципів наступності та єдності вимог у ДНЗ і в родині.
Питання раціонального харчування дітей слід розглядаються на батьківських зборах, висвітлюються в інформаційних куточках.
Для правильної організації годування дитини вдома, особливо у вихідні дні, батьки повинні знати режим і специфіку харчування у ДНЗ, тому щодня в інформаційних куточках вивішується меню із зазначенням виходу страв.
Для збереження апетиту не рекомендують годувати дитину вдома вранці перед відвідуванням ДНЗ, виняток можуть становити яблуко, морква, овочевий сік у кількості 50-100 грамів. Якщо дитина поснідала вдома, їй не слід снідати вдруге.
Харчування дітей в ДНЗ 3-х разове. Сніданок становить 25% добової норми харчування, обід – 35%, полуденок – 15%, обов’язкова вечеря вдома - 25%
Всесвітня організація охорони здоров’я визначила принципи здорового харчування:
1. Раціони харчування повинні складатися з різноманітних продуктів, переважно рослинного, а не тваринного походження.
2. Споживати рис, картоплю, макаронні вироби в помірній кількості. Особливо корисні каші, які служать джерелом рослинних волокон і речовин, які нормалізують роботу кишечника.
3. Замінюйте жирне м'ясо квасолею, бобами, рибою.
4. Щодня вживайте молоко, кисло – молочні продукти. Вони служать джерелом природних вітамінів, мікроелементів, ферментів тощо.
5. Вибирайте продукти з низьким вмістом цукру, обмежуйте вживання рафінованого цукру, солодких напоїв, солодощів.
6. Віддавайте перевагу продуктам з низьким вмістом солі, загальна кількість, якої не повинна перевищувати 5г на добу.
7. Підтримуйте масу тіла в рекомендованих межах.

 

Вітаємо, Вас!

Ви тут: Головна Фахівці радять Старша медсестра