Практичний психолог

 

Кольорові тіні гірких снів. Про подолання дитячих страхів

a7 2

 Страх – це емоція, що виникає в результаті загрози небезпеки, в ситуації невизначеності та загрози життю. Дитячі страхи – це звичайне явище для дитячого розвитку. Вони мають важливе значення для дитини. Кожен страх , або вид страху зявляється тільки у певному віці, тобто у кожного віку є специфічні страхи, які у разі нормального розвитку з часом зникають

"Дитячі страхи поділяються на надбані і вікові. Надбані виникають з певних причин і обставин. Це можуть бути реальні випадки, які трапилися з дитиною. Може, на вашого малюка накинувся собака, тому він тепер здригається від собачого гавкоту. Як правило, якщо такі ситуації не повторюються, то такі страхи минають самі по собі", - прокоментував він. Налякати може фільм жахів чи мультик про чудовиськ. Перегляньте мультфільм перед тим, як показати його дитині.

"Варто не забувати про таке поняття як "вікові страхи". Це страхи, що природно супроводжують певний період розвитку дитини. Наведу кілька прикладів. До року немовлята зазвичай бояться сильних звуків. Із 8-місячного віку може з'явитися страх перед незнайомими людьми або перед відсутністю близьких людей поруч. Реакція немовляти може залежати також від виразу обличчя матері".

"У 3-4 роки з'являється страх бути покараним та страх болю (наприклад, під час відвідування лікаря). Діти в такому віці часто бояться темряви та залишатися наодинці. Тому часто просять не гасити світло у кімнаті або пустити поспати з батьками. З 5 років діти починають боятися різних казкових персонажів, які часто асоціюються з реальними людьми завдяки бурхливій фантазії".

З 6-7 років дитина починає боятися за своїх рідних. Типовим для цього віку є страх смерті своєї і близьких.

5 порад, як подолати дитячі страхи:

1. Стежте, щоб ваша дитина не засинала з відчуттям страху. Візьміть за звичку розмовляти з нею щовечора перед сном.

2. Ніколи не кажіть: "Як тобі не соромно. Такий дорослий хлопчик, а боїшся!". Цим зробите тільки гірше – дитина закриється у собі, глибше сховає свій страх і важче переживатиме його.

3. Запевніть малечу, що вона у цілковитій безпеці. Частіше повторюйте: мама завжди допоможе, тато стане тобі на захист.

4. Не показуйте і не проявляйте власних переживань. Цим тільки посилите страх дитини. Попросіть дитину обговорити її страх. Разом придумайте героя-охоронця, який охоронятиме малюка від монстрів, кошмарів та інших персонажів з її бурхливої уяви.

          5. Якщо страх посилюється, з'являються такі симптоми як безсоння, сльозливість і втрата апетиту, зверніться до дитячого психолога.
Бесіда «Наші страхи»

Психолог запитує дітей, які емоції для них неприємні. Підлітки перелічують негативні емоції і якщо не називають страх, психолог нагадує учням про нього. Коротко обговорюють­ся особливості емоційного стану, фізіологічні відчуття, що ви­никають під час страху (пришвидшення серцебиття, мурашки по тілу тощо). Усі разом згадують фразеологізми, пов'язані з по­чуттям страху.

4. Малювання на тему «Мій страх»

Після бесіди психолог просить дітей подумати, чого вони більше за все бояться, й намалювати свій страх. Це може бути абстрактний малюнок або зображення конкретного об'єкта стра­ху, тривоги школяра. Коли виконання малюнків довершене, підлітки по черзі коротко пояснюють, чого вони бояться й що вони зобразили. Після цього керівник групи пропонує школя­рам розірвати аркуш із малюнком на дрібні шматочки і говорить про те, що тепер кожен із них переміг свій страх, що їхнього страху більше не існує, тому що розірвані аркуші потраплять у кошик зі сміттям, будуть спалені й від страхів нічого не зали­шиться.

5. Вправа «Слухаємо себе»

6. Вправа «Подаруй усмішку»

Культура взаємин між батьками і дітьми. Подолання насильства над дітьми

и

 

Висока відповідальність батьків перед собою і суспільством за виховання своїх дітей вимагає від них ґрунтовних знань в галузі психології, фізіології, валеології, педагогіки. Об’єктивно переважна більшість батьків вирізняється вкрай низьким рівнем психолого-педагогічної культури, що призводить до браку у системі сімейного виховання, породжує сімейні трагедії. І це не стільки вина батьків, скільки їх біда: десятиліттями в країні не було системи підготовки молодих людей до сімейного життя, озброєння їх знаннями в царині виховання дітей у сім’ї. Турбуватися лише про озброєння міцними знаннями з основ наук, готуватися до набуття фаху інженера, лікаря, агронома, вчителя, механізатора та ін.., але не готувати до найскладнішої і найбільш відповідальної діяльності – створення міцної сім’ї, виховання дітей. І це тоді, коли майже кожна молода людина безпосередньо включається у процес утворення сім’ї, народження і виховання дітей. У своїй педагогічній освіті батьки повинні побачити можливості розвитку спілкування і спільної діяльності з дитиною, зробити свою педагогічну позицію більш адекватною, гнучкою, прогностичною. На сьогодні вкрай необхідна система підготовки молодих людей до сімейного життя, озброєння їх знаннями і вміннями в галузі формування повноцінної сім’ї і виховання дітей. Без піднесення психолого-педагогічної культури батьків годі й говорити про здорове суспільство. Основою побудови сприятливих дитячих та батьківських взаємовідносин є правильне виховання дитини з перших років її життя, і саме таким способом ми маємо можливість попередити формування значної частини кризових ситуації взаємовідносин. Виховувати - не означає говорити дітям гарні слова, наставляти і повчати їх, а, насамперед, самому жити по-людськи. Хто хоче виконати свій обов’язок щодо дітей, залишити в них про себе добру пам'ять, що служила б потомству заповітом, як жити, той повинен почати виховання із самого себе. Виховання дітей вимагає самого серйозного тону, найпростішого і щирого. У цих трьох якостях повинна полягати гранична правда життя.

 Різні заняття, особливо ігри, зміцнюють відносини між дитиною і батьками. Коли дитина слухає пояснення, чому розхлюпується сік з чашки, що буде, якщо занадто сильно стиснути паперовий стаканчик із вмістом, він не тільки одержує перші уроки фізики. Це — спілкування, що дарує задоволення і радість. Гра батьків з дітьми вкрай сприяє оптимізації відносин між членами родини, навіть якщо в інші хвилини вона і приносить засмучення чи змушує хвилюватися, як, наприклад, у змагальних іграх. Але треба пам'ятати про відповідність ігор віку. Ще про одну сторону відносин між батьками і дітьми хотілося б сказати: з дітьми необхідно розмовляти із самого початку їхнього життя. Відповідати на їхні нескінченні питання, пояснювати свої вчинки і вчинки дітей, обговорювати події, що трапилися і т.д. Розмова, роз'яснення і відповіді на дитячі питання — усе це робить свій внесок у посилення позитивного аспекту відносин між батьками і дітьми. Це не означає, що батьки не можуть іноді сказати дитині, що втомилися, що вони зайняті і не зможуть зараз говорити з нею. Бути батьком — важка праця. Батьки теж відчувають гнів і провину, їм також потрібно переборювати всі складності дорослішання і зростання дитини. Батьківські здібності також виявляються не відразу — трапляються періоди дезорганізації і регресії — це складова частина розвитку. Потрібно вчитися на цих труднощах та помилках, коли ви розумієте, що як батьки повелися не найкращим чином. Дитина зрозуміє і оцінить щирі спроби зрозуміти її і допомогти, навіть якщо те, що роблять батьки, — не найкраще, що в даний момент можна зробити. Необхідно довіряти почуттям і відчуттям, відзначати і радіти всім успіхам батьків і успіхам дитини.

 Насильство

 Сьогодні дуже часто ми чуємо про те, що насильства в сім’ї не повинно бути. Проте також часто ми чуємо про випадки скоєння насильства чоловіка над жінкою, батьків над дітьми. Найстрашніше те, що рамки сімейного насильства виходять за межі дому – і розширюють їх діти, які потерпають від насильства в сім’ї, скоюючи жорстокі вчинки по відношенню до своїх однолітків. Незважаючи на велику кількість норм, призначених регулювати правовідносини між батьками та дітьми, дуже часто виникають ситуації, при яких порушуються права дітей. Найчастіше насильством та порушенням прав дитини ми вважаємо тільки фізичну розправу, але насильством над дітьми є випадки, коли батьки: знущаються над дитиною; б’ють її; завдають шкоди здоров’ю дитині; залякують дитину, використовуючи при цьому різні суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, психіатричну лікарню); порушують її статеву недоторканість; навіюють страх за допомогою тестів, поглядів; перебивають дитину під час розмови; ізолюють її; контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків; використовують образливі прізвиська; соромлять дитину; використовують її як передавача інформації під час конфлікту у сімї; контролюють поведінку дитини за допомогою грошей; ігнорують її; не задовольняють її основні потреби; використовують її , як засіб економічного торгу під час розлучення; погрожують її залишити;- погрожують фізичною розправою; поводяться з дитиною, як з прислугою; відмовляються повідомляти про важливі рішення, що безпосередньо стосуються її долі.

Вплив насильства в сім’ї на психоемоційний розвиток дитини     

Проблема психотравмуючого впливу насильства на дитину має не лише психологічний, а й соціальний, медичний і юридичний аспекти. Насильство у ставленні до дитини відноситься до найважчих психологічних травм. Порушення, що виникають внаслідок насильства, зачіпають усі рівні функціонування дитини: пізнавальну та соматичну сферу, перешкоджають її самореалізації в майбутньому, викликають порушення поведінки — ранню алкоголізацію, наркотизацію, аутоагресію.
Пережите в дитинстві насильство нерідко впливає на подальше життя, оскільки подібнийтравматичний досвід формує специфічні сімейні стосунки і особливі життєві сценарії. Так, у більшості випадків дорослі, що проявляють насильницькі дії по відношенню до чужих і власних дітей, самі були жертвами насилля з боку батьків. Відомо, що фізичне покарання в нашій культурі (покарання ременем) вважається поширеною і природною формою виховання і не розглядається як насильство. Тому досить часто дитина сприймає прояви насильства як заслужене покарання.

Серед причин виникнення насильства виділяють наступні:

 • народження першої дитини, що поєднується з незрілістю батьків, низьким їх рівнем освіти;

неповні сім’ї — наявність лише одного годувальника, що зумовлює погіршення матеріального становища в сім’ї;

неналежні житлові умови, що викликають додаткову напруженість, яка може спровокувати насильство;

конфліктні або насильницькі стосунки між членами сім’ї — застосування насильства з метою вирішення сімейних конфліктів;

сім’ї з невизначеними сімейними ролями і функціями — непослідовними і суперечливими вимогами у вихованні дітей;

негативне ставлення батьків до соціального оточення та неадекватні      очікування стосовно дитини;

алкоголізм і наркоманія батьків;

афективні порушення одного з батьків: агресивність, гіперсексуальність, дратівливість, ослаблений контроль за поведінкою, зниження критики;

нерозвиненість батьківських навичок і почуттів;

• авторитарні методи виховання — покарання розглядається як найефективніший спосіб корекції негативної поведінки дитини.

Потенційними жертвами насильства можуть бути діти з відхиленнями в психічному і фізичному розвитку, а саме: небажані діти; недоношені діти, що мають при народженні низьку вагу; діти, що проживають у багатодітній сім’ї; діти з природженим або набутим каліцтвом, низьким інтелектом, порушеннями здоров’я (спадковий синдром, хронічні захворювання, у тому числі і психічні); розладами поведінки (дратівливість, гнівливість, імпульсивність, гіперактивність); низькими соціальними навичками; особливостями зовнішності, що відрізняється від інших; діти, що виховуються в умовах жорстокого поводження в сім’ї; бездоглядні діти, що виховуються в умовах занедбаності та емоційного відчуження; діти з нервово-психічними розладами (оліго­френія, психопатія, ураження головного мозку); маленькі діти в силу своєї безпорадності.

Батьківські збори – тренінг «Скоро до школи»
Категорія учасників: батьки майбутніх першокласників
Мета: підвищити психологічну культуру батьків дітей старшого дошкільного віку з проблеми адаптації дитини до шкільного навчання, формувати навички позитивного спілкування батьків з дітьми для збереження їх психологічного здоров'я.
Обладнання: бейджики, плакат «Майбутні школярики», стікери, ручки; картки синього, зеленого, жовтого кольору; плакат «Правила групи», дві фотокартки чоловіка; надруковані фрази (до завдання «Аналіз проблемних ситуацій»), таблиця «Зрозумій почуття дитини», аркуш ватману із зображенням великої скриньки, кольорові кружечки за кількістю учасників тренінгової групи, буклети «В очікуванні першого дзвоника».
Хід заняття:
Вступ
Шановні батьки!
Відомо, яким важким є для багатьох дітей перехід до шкільного навчання. Вступ до школи – новий ступінь у житті кожної дитини. Початок шкільного навчання кардинальним чином міняє весь її спосіб життя. Властива дошкільникам безтурботність, занурення у гру зміняються життям, наповненим безліччю вимог, обов'язків і обмежень. Як же допомогти дитині успішно зустрітися з цими змінами у житті? Яка роль сім'ї у цей період життя дитини? Про це ми сьогодні й поговоримо.
Вправа «Знайомство»
Мета: допомогти батькам краще пізнати своїх дітей, створити дружню атмосферу, позитивно налаштувати їх на спільну роботу.
Запропонувати батькам написати ім'я своєї дитини вертикально: згори вниз, а навпроти кожної літери записати якість, особливу рису дитини, що починається з цієї літери.
А — активний, артистичний...
Р — розумний, рухливий...
Т — творчий...
Е — емоційний, енергійний...
М — милий, малий...
Інструкція: назвіть своє ім'я і розкажіть коротенько про свою дитину, сім'ю. Після кожної розповіді розмістити аркушик з ім'ям дитини на загальному плакаті під назвою «Майбутні школярики».

Правила роботи групи
Психолог звертається до групи: «Для чого в нашому житті існують різні правила?» Після відповідей учасників він пропонує прийняти правила роботи групи під час тренінгового заняття, які записуються на плакаті «Правила групи»:
• вимкнути мобільний телефон;
• уважно слухати один одного і не перебивати;
• брати активну участь в роботі групи тощо.

Діагностичний момент, очікування учасників
- Шановні батьки! У вас на кожному столі лежать кольорові картки. Підніміть картку такого кольору, яка відображає ступінь вашої турботи у зв'язку з шкільним життям дитини, що наближається :
картка синього кольору – сильна турбота;
картка жовтого кольору – виявляється іноді;
картка зеленого кольору – відсутня взагалі.
Питання до батьків:
- У чому ви бачите проблему вашої турботи?
- Озвучте, будь ласка, свої очікування від заняття.
- Отже, втрата віри в себе, відчуття невпевненості, недостатній багаж знань, завишені вимоги до дитини або навпаки надмірна любов до неї і є причинами турбот батьків.
Сьогодні не менше серйозно треба говорити не тільки про готовність до школи дитини, але й про підготовленість батьків до цієї події у житті дитини. Період адаптації до школи, пов'язаний з пристосуванням до її основних вимог, існує у всіх першокласників. Тільки у одних він триває місяць, у інших – три місяці, а у інших - розтягується на весь навчальний рік. Багато чого залежить від індивідуальних особливостей дитини. Процес адаптації відстежуватиметься психологами і педагогами у школі. Але ніхто краще Вас, батьків, не помітить зміни у настрої дитини. Саме від вас багато в чому залежить, наскільки успішно дитина адаптується в перші шкільні дні, чи буде школа для нього тим місцем, де цікаво і весело. Це дійсно серйозне випробування для батьків – випробування життєвої стійкості, доброти, чутливості. Дуже гарно, якщо в перший рік навчання дитина буде відчувати підтримку.

Вправа «Різні погляди»
Мета: продемонструвати вплив установки на людину.
2-3 батькам пропонують вийти з кабінету. Дають фотокартку людини, попередньо повідомивши, що це – фото злодія. Пропонують описати цю людину. У цей час усій групі учасників показують те саме фото, кажучи, що це відомий дитячий лікар.
Коли через кілька хвилин усі збираються разом, кожна група описує людину з фотокартки (характер, поведінку, манеру спілкування), не називаючи, хто вона.
Описи будуть протилежними.
Обговорення:
- Про що свідчить наведений експеримент? Висновок очевидний: на опис людей вплинула установка. Ми живемо в суспільстві, тому так чи інакше прислухаємося до слів інших. Установка має вплив на наші уявлення про себе та оточуючих, про погане та хороше. І все життя людини минає під впливом установки. Деякі установки ми робимо собі самі, інші нам роблять батьки, вчителі, друзі. Установки мають на нас сильний вплив.
У дитинстві людина схожа на відкриту чисту книгу – що в неї запишуть, те вона й збереже на своїх сторінках життя.
Батьківська установка – це складна взаємодія порад, рекомендацій, життєвих принципів батьків. Тобто всі ті попередження чи схвальні відгуки, які ми чуємо від дорослих упродовж життя, є часткою нашого життєвого сценарію, всі ці фрази зроблять із нас переможців чи невдах. Переможець – це людина, яка може впоратися з життєвими негараздами й витримує все. Що трапляється їй на шляху до мети. Невдаху ж зламають перші серйозні випробування. Звичайно, приємніше бути переможцем, ніж невдахою. Це залежить від самої дитини: наскільки вона впевнена у собі, чи сильна в неї воля. Але в основі всіх її дій буде батьківська установка. Слідкуйте за своїми установками щодо дитини, її навчання й можливостей.

Аналіз проблемних ситуацій
- На картках написані фрази, які досить часто використовуються дорослими. Спробуйте передбачити як вплинуть ці фрази на майбутнього першокласника, які почуття і переживання вони можуть викликати у нього.

Картка 1.
- Ось підеш до школи, там тобі…
- Ти, напевно, будеш двієчником? (Можуть викликати відчуття тривоги, невпевненість у своїх силах, втрату бажання йти до школи).

Картка 2.
- Знаєш, як ми будемо тебе любити, якщо ти станеш відмінником! (Батьківські домагання засновані на не реальних можливостях сина або дочки, а на абстрактних уявленнях про ідеальну дитину. Крах батьківських надій може стати джерелом дитячих страждань, привести до втрати впевненості у батьківській любові, а значить, впевненості у собі).

Картка 3.
- Учись так, щоб мені за тебе червоніти не доводилося! (Батькам здається, що їх власна самоповага залежить від оцінок, які одержує дитина. Іншими словами: «Тільки від тебе залежить, доведеться мені відчувати сором чи ні, ти несеш відповідальність за мій внутрішній стан і переживання». На дитину звалюють тягар подвійного навантаження: «Учись добре, щоб мені не було погано». Часто такий непосильний для дитини психологічний вантаж стає причиною неврозу).

Картка 4.
- Ти обіцяєш мені не битися в школі і не бігати, а поводитися тихо і спокійно? (Не пред'являєте дитині нездійсненні вимоги, не штовхайте її на шлях явного обману).

Картка 5.
- Спробуй мені тільки зробити помилку у зошиті! (У дитини, якій постійно загрожують покаранням, можуть виникнути ворожі почуття до батьків, може розвинутися комплекс неповноцінності тощо.)
- Отже, проаналізувавши ситуації спілкування, ми розуміємо які негативні наслідки можуть виникнути від необдуманих висловлювань дорослих.
- Видно, що ви вже трішки втомилися, пропоную таку гру.

Гра-розминка «Акули»
На підлозі знаходиться аркуш паперу.
- Уявімо, що ми плаваємо по морю (учасники хаотично рухаються по кімнаті). По команді «Акули!» всі повинні рятуватися (стати на аркуш).
- Як почуваєтесь зараз? Чи покращився ваш настрій?

Інформаційне повідомлення «Правильна організація дня першокласника»
Дитина 6-7-річного віку повинна спати не менше 10 годин на добу для підтримки нормальної життєдіяльності організму, тобто елементарні підрахунки говорять нам про те, що лягати в ліжко дитина повинна не пізніше 9 годин вечора. Перед сном краще виключити довгий перегляд телепередач і комп'ютерні ігри – нервова система повинна прийти у стан спокою і підготуватися до спокійного сну. Годину перед сном присвятіть спілкуванню з дитиною – згадайте та обсудіть минулий день, обміркуйте плани на майбутнє, пограйте у спокійні ігри.
Бажано, за можливістю, зберегти денний сон. Навіть, якщо спати після школи дитина відмовляється, спокійний відпочинок з закритими очима хоча б 30 хвилин безперечно буде корисним для здоров'я дитини.
У середньому першокласник повинен бути на свіжому повітрі хоча б 3,5 години у день.
Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, їй необхідно обов'язково відпочити 2-3 години.
Не можна виконувати завдання без перерви. Працездатність шестирічної дитини приблизно 15 - 20 хвилин, потім потрібен відпочинок або перемикання на інший вид діяльності. Багато з дітей із тих або інших причин не справляється з темпами, що вимагаються з боку дорослих. Є й такі діти, які вирізняються повільністю, причина якої може бути різною (особистісні особливості, хвороба).
Які ж основні ознаки перевтоми?
- Плаксивість;
- неуважність;
- роздратування;
- уповільнення темпу мовлення;
- погіршення почерку;
- збільшення кількості помилок та інші.
Якщо це відбувається вдома, під час виконання домашніх завдань, зробіть невелику перерву, перемкніться на щось інше - приємне і корисне для дитини.
Усі побутові справи (догляд за шкільним приладдям, взуттям, одягом...) спробуйте «відрепетирувати» наперед, інакше на бідну дитину разом поваляться і навчання, і дисципліна, і нові взаємостосунки, і побутові проблеми.
Щоб ранок не починався з конфліктів, а уроки - з зауважень, привчайте дитину на передодні ввечері готувати портфель, форму до наступного навчального дня. Разом з дитиною візьміть розклад і зберіть підручники, зошити, шкільне приладдя, а також інші предмети, які попросив принести вчитель. Не дозволяйте дитині сподіватися на дзвінки однокласникам або вчителю, зразу привчайте його запам'ятовувати вимоги та прохання педагогів і записувати завдання вірно, коли навчиться писати.
Для того щоб дитині спокійніше було перший час вчитися, будьте поряд, як ніколи: проводьте до школи, зустрічайте, будьте поряд, коли вона робить уроки, разом гуляйте тощо.
Вправа «Зрозумій почуття дитини»
Інструкція: щоб зрозуміти почуття дитини, вам необхідно встати на її місце. Перед вами таблиця, в якій вам потрібно заповнити графу «почуття дитини». У лівій колонці ви знайдете опис ситуації і слова дитини, праворуч напишіть, які, на вашу думку, почуття вона відчуває у цьому випадку.
Ситуація і слова дитини Почуття дитини
Матуся з сином-майбутнім школяриком у магазині канцелярських товарів:
- Мамо, мені більше подобається альбом для малювання з цією обкладинкою.
- Яка різниця у чому малювати! – каже матуся і купує той альбом, який вже піднесла продавець.

Батьки до вступу доньки в школу купили шкільне приладдя, склали всі речі у ранець. Доня - матері:
- Мамо, чому мені не можна ні діставати речі з ранцю, ні походити з ним по кімнаті, навіщо ж ви мені його купили?
- Для навчання у школі, а не для того, щоб ходити з ним по кімнаті!

Мати і син грають «у школу» з іграшками. «Починаємо урок, - говорить Петрик голосом Ведмедика. – Розкажіть мені віршика». Мама допомагає зайчику піднести лапку. Петрик киває головою: «Розповідай, Зайчику»…

Син виконує завдання у прописах.
Тато:
- Ти зробив кілька помилок, хоча в цілому дуже старався.
Мати:
- Жах! Де ж він старався, одні «каракулі».
Тато запитує у сина:
- Що це у тебе з зошитами, чому вони такі брудні?
- Сьогодні, коли я виходив зі школи, хлопчисько вибив у мене портфель, і з нього все посипалося.
- Менше б ґав ловив, нічого б не посипалося, недотепа!

Першокласник - мамі:
- Мамо, ти знаєш, я сьогодні перший написав і показав вчителю зошит!
- Я теж дуже рада за тебе, молодець, синку!

Донька збирає портфель.
- Мамо, будь ласка, можна я візьму ляльку Машу з собою, я обіцяю, що буду гратися нею тільки на перерві!
- У школі треба вчитися, а не в ляльки грати.

DSCF2369

 Йдемо в дитячий садок! Як полегшити адаптацію.
(Консультація психолога)

Ваш малюк зовсім скоро вперше піде в дитячий садок. Звичайно, ви дуже хвилюєтеся, як він відреагує на зміни в його житті, чи сподобається йому в садочку, чи швидко він звикне. Ви уявляєте масу проблем і намагаєтеся їх вирішити в своїй уяві. З якими реальними проблемами можливо доведеться зіткнутися вам і малюкові і як зробити процес адаптації більш м'яким?
Адаптація - це пристосування організму до мінливих зовнішніх умов. Цей процес вимагає великих витрат психічної енергії і часто проходить з напругою, а то й перенапруженням психічних і фізичних сил організму.
Дітям будь-якого віку дуже непросто починати відвідувати садок, адже все їхнє життя змінюється кардинальним чином. У звичне життя дитини буквально вриваються такі зміни:
     чіткий режим дня;
     відсутність рідних поруч;
     постійний контакт з однолітками;
     необхідність слухатися і підкорятися незнайомій до цього людині;
     різке зменшення персональної уваги.
Частина дітей адаптуються відносно легко, і негативні моменти у них зникають протягом 1-3 тижнів. Іншим трохи складніше, і адаптація може тривати близько 2 місяців, після закінчення яких їх тривога значно знижується. Якщо ж дитина не адаптувався після закінчення 3 місяців, така адаптація вважається важкою і вимагає допомоги фахівця-психолога.
Кому адаптуватися легше?
Дітям, чиї батьки готували їх до відвідування садка заздалегідь, за кілька місяців до цієї події. Ця підготовка могла полягати в тому, що батьки читали казкові історії про відвідування садочка, грали «в садок» з іграшками, гуляли біля садка або на його території, розповідаючи малюкові, що буде туди ходити. Якщо батьки використовували можливість і познайомили дитину з вихователями заздалегідь, то маляті буде значно легше (особливо, якщо він не просто бачив цю «тьотю» кілька хвилин, а зміг поспілкуватися з нею і пройти в групу, поки мама була поруч).
Дітям, фізично здоровим, тобто які не мають ні хронічних захворювань, ні схильності до частих простудних захворювань. В адаптаційний період всі сили організму напружені, і коли можна направити їх на звикання до нового, не витрачаючи ще й на боротьбу з хворобою, це добрий «старт».
Дітям, які мають навички самостійності. Це вдягання (хоча б у невеликому обсязі), «горшковий» етикет, самостійне прийняття їжі. Якщо дитина це все вміє, вона не витрачає сили на те, щоб терміново цьому вчитися, а користується уже сформованими навичками.
Дітям, чий режим близький до режиму садочка. За місяць до відвідування садка батьки повинні почати привчати дитину до режим, який його чекає в садочку. Для того щоб легко встати вранці, краще лягти не пізніше 20:30.
Дітям, чий раціон харчування наближений до такого, як у садку. Якщо дитина бачить на тарілці більш-менш звичну їжу, вона швидше починає їсти, а - це запорука більш врівноваженого стану. Основу раціону складають каші, сирні запіканки і сирники, омлет, різні котлети (м'ясні, курячі та рибні), тушковані овочі і, звичайно, супи.
Важко доводиться дітям, у яких не дотримано одне або декілька умов (чим більше, тим буде складніше). Особливо важко малюкам, які сприймають похід в садок як несподіванку через те, що батьки не вважали за потрібне розмовляти про це. Бувають ситуації, коли відвідування садочка починається несподівано з об'єктивних причин (наприклад, внаслідок важкої хвороби бабусі, яка до цього доглядала за дитиною вдома). І, як не дивно, часто важко буває тим дітям, чиї мами (або інші родичі) працюють в садочку.
Чому він так себе веде?
Багато особливостей поведінки дитини в період адаптації до садочка лякають батьків настільки, що вони замислюються: а чи зможе дитина взагалі адаптуватися, чи закінчиться коли-небудь цей «жах»? З упевненістю можна сказати: ті особливості поведінки, які дуже турбують батьків, в основному є типовими для всіх дітей, що знаходяться в процесі адаптації. У цей період майже всі мами думають, що саме їхня дитина належить до категорії дітей, яким протипоказано відвідування садочка, а решта малюків нібито ведуть і відчувають себе краще. Але це не так. Ось найпоширеніші зміни в поведінці дитини в період адаптації.

Емоції дитини.
У перші дні перебування в садочку набагато сильніше виражені негативні емоції: від пхикання, «плачу за компанію» до постійного нападу плачу. Особливо яскравими є прояви страху (крихітка явно боїться йти в садочок, боїться вихователя або того, що мама за ним не повернеться), гніву (коли малюк виривається, не даючи себе роздягнути, або навіть може вдарити дорослого, що збирається залишити його), депресивні реакції і «загальмованість», як ніби емоцій немає взагалі.
У перші дні дитина відчуває мало позитивних емоцій. Вона дуже засмучена розставанням з мамою і звичним середовищем. Якщо малюк і посміхається, то в основному це реакція на новизну або на яскравий стимул (незвичайна іграшка, «одухотворена» дорослим, весела гра). Наберіться терпіння! На зміну негативним емоціям обов'язково прийдуть позитивні, що свідчать про завершення адаптаційного періоду. А ось плакати при розлученні малюк може ще довго, і це не говорить про те, що адаптація йде погано. Якщо дитина заспокоюється протягом декількох хвилин, то все в порядку.

Контакти з однолітками і вихователем.
У перші дні у дитини знижується соціальна активність. Навіть товариські, оптимістичні діти стають напруженими, замкнутими, неспокійними, не спілкуються.
Потрібно пам'ятати, що малюки 2-3 років грають не разом, а поруч. У них ще не розвинена сюжетна гра, в яку включалися б кілька дітей. Тому не варто засмучуватися, якщо ваша дитина поки не взаємодіє з іншими малюками.
Про те, що адаптація йде успішно, можна судити з того, що малюк все охочіше взаємодіє з вихователем в групі, відгукується на його прохання, спокійно сприймає режимні моменти.

Пізнавальна активність.
Перший час пізнавальна активність може бути знижена або навіть зовсім відсутня на тлі стресових реакцій. Іноді дитина не цікавиться навіть іграшками. Багатьом дітям потрібно посидіти на самоті, щоб зорієнтуватися в навколишньому оточенні. В процесі успішної адаптації малюк поступово починає освоювати простір групи, його «вилазки» до іграшок стануть більш частими і сміливими, дитина стане задавати питання пізнавального плану вихователю.
Навики
Під впливом нових зовнішніх впливів у перший час малюк може на короткий час «розгубити» навички самообслуговування (уміння користуватися ложкою, носовою хусткою, горщиком і т.д.).
Успішність адаптації залежить від того, що дитина не тільки «згадує» забуте, але ви, із подивом і радістю, відзначаєте нові досягнення, яким вона навчився в садку.

Особливості мови.
У деяких дітей словниковий запас бідніє або з'являються «полегшені» слова і речення. Не хвилюйтеся! Мова відновиться і збагатиться, коли адаптація буде завершена.

Рухова активність.
Деякі діти стають «загальмованими», а деякі - некеровано активними. Це залежить від темпераменту дитини. Змінюється також і домашня активність. Хорошим знаком є відновлення нормальної активності вдома, а потім і в садочку.
 
Сон.
Якщо дитину залишити на денний сон, то перші дні вона буде засипати погано. Малюк може схоплюватися або, заснувши, незабаром прокидатися з плачем. Вдома також може відзначатися неспокійний денний і нічний сон. До моменту завершення адаптації сон і вдома, і в садку обов'язково нормалізується.

Апетит.
У перший час у дитини може бути знижений апетит. Це пов'язано з незвичною їжею (незвичний і вигляд, і смак), а також зі стресовими реакціями - малюку просто не хочеться їсти. Хорошою ознакою вважається відновлення апетиту. Нехай малюк з'їдає не все, що є на тарілці, але він починає їсти.

Здоров'я.
В цей час знижується стійкість організму до інфекцій, і дитина може захворіти в перший місяць (а то й раніше) відвідування садка.
Звичайно, багато мам чекають, що негативні моменти поведінки і реагування малюка пройдуть в перші ж дні. І засмучуються або навіть сердяться, коли цього не відбувається. Зазвичай адаптація проходить за 3-4 тижні, але може розтягнутися на 3-4 місяці. Не квапте час, не все відразу!

Чим може допомогти мама.

Кожна мама, бачачи, наскільки дитині непросто, бажає допомогти їй швидше адаптуватися. І це чудово. Комплекс заходів полягає в тому, щоб створити вдома дбайливу атмосферу, що оберігає нервову систему малюка, яка і так працює на повну потужність.
У присутності дитини завжди відгукуйтеся позитивно про вихователів та садочок. Навіть в тому випадку, якщо вам щось не сподобалося. Якщо дитині доведеться ходити в цей садок і цю групу, йому буде легше це робити, поважаючи вихователів. Розмовляйте про це не тільки з крихіткою. Розкажіть кому-небудь в його присутності, в який гарний садочок тепер ходить малюк і які чудові вихователі там працюють.
У вихідні дні не міняйте режим дня дитини. Можна дозволити поспати їй трохи довше, але не потрібно дозволяти «відсипатися» занадто довго, що суттєво може порушити розпорядок дня. Якщо дитині потрібно «відіспатися», значить, режим сну у вас організований невірно, і, можливо, малюк занадто пізно лягає ввечері.
Не відучуйте дитину від «поганих» звичок (наприклад, від соски) в період адаптації, щоб не перевантажувати нервову систему малюка. У нього в житті зараз занадто багато змін, і зайва напруга ні до чого.
Постарайтеся, щоб удома малюка оточувала спокійна і безконфліктна атмосфера. Частіше обіймайте малюка, гладьте по голівці, говоріть ласкаві слова. Відзначайте його успіхи, поліпшення в поведінці. Більше хваліть, ніж лайте. Йому так зараз потрібна ваша підтримка!
Будьте терпимими до примх. Вони виникають через перевантаження нервової системи. Обніміть крихітку, допоможіть їй заспокоїтися і перемкніть на іншу діяльність (гру).
Дайте в садок невелику іграшку (краще м'яку). Малюки цього віку можуть потребувати іграшку - замінника мами. Притискаючи до себе щось м'яке, яке є частинкою її дому, дитині буде набагато спокійніше.
Покличте на допомогу казку або гру. Ви можете придумати свою казку про те, як маленький ведмедик вперше пішов у садок, і як йому спочатку було незатишно і трохи страшно, і як потім він потоваришував з дітьми та вихователями. Цю казку ви можете «програти» з іграшками. І в казці, і в грі ключовим моментом є повернення мами за дитиною, тому ні в якому разі не переривайте розповіді, поки не настане цей момент. Власне все це і затівається, щоб малюк зрозумів: мама обов'язково за ним повернеться.
 
Спокійний ранок.

Найбільше мама і дитина засмучується при розставанні. Як потрібно організувати ранок, щоб день і в мами, і у малюка пройшов спокійно? Головне правило таке: спокійна мама - спокійний малюк. Він «зчитує» вашу невпевненість і ще більше турбується.
І вдома, і в садку говоріть з малюком спокійно, впевнено. Проявляйте доброзичливу наполегливість при пробудженні, одяганні, а в садку - роздяганні. Розмовляйте з дитиною не надто гучним, але впевненим голосом, озвучуючи все, що ви робите. Іноді хорошим помічником при пробудженні і збиранні є та сама іграшка, яку малюк бере з собою в садок. Бачачи, що зайчик «так хоче в садок», малюк заразиться його впевненістю і хорошим настроєм.
Нехай малюка відводить той батько або родич, з яким йому легше розлучитися. Вихователі давно помітили, що з одним з батьків дитина розлучається відносно спокійно, а іншого ніяк не може відпустити від себе, продовжуючи переживати після його відходу.
Обов'язково скажіть, що ви прийдете, і позначте коли (після прогулянки, або після обіду, або після того, як він поспить і поїсть). Малюкові легше знати, що мама прийде після якоїсь події, ніж чекати її кожну хвилину. Не затримуйтесь, виконуйте свої обіцянки!
У вас повинен бути свій ритуал прощання (наприклад, поцілувати, помахати рукою, сказати «пока»). Після цього відразу йдіть: впевнено і не обертаючись. Чим довше ви тупцяєте в нерішучості, тим сильніше переживає малюк.

Не робіть помилок.

На жаль, іноді батьки здійснюють серйозні помилки, які ускладнюють адаптацію дитини. Чого не можна робити ні в якому разі:
     Не можна карати або сердитися на малюка за те, що він плаче при розставанні або вдома при згадці необхідності йти в садок! Пам'ятайте, він має право на таку реакцію. Суворе нагадування про те, що «він обіцяв не плакати», - теж абсолютно не ефективне. Діти цього віку ще не вміють «тримати слово». Краще ще раз нагадайте, що ви обов'язково прийдете.
     Не можна лякати дитячим садом («От будеш себе погано вести, знову в дитячий садок підеш!»). Місце, яким лякають, ніколи не стане ні коханим, ні безпечним.
     Не можна погано озиватися про вихователів та садок при дитині. Це може навести малюка на думку, що садочок - це нехороше місце і його оточують погані люди. Тоді тривога не пройде взагалі.
     Не можна обманювати дитину, кажучи, що ви прийдете дуже скоро, якщо малюкові, наприклад, належить залишатися в садку півдня або навіть повний день. Нехай краще він знає, що мама прийде не скоро, ніж буде чекати її цілий день і може втратити довіру до самої близької людини.

Допомога потрібна ще й мамі!

Коли мова йде про адаптацію дитини до садка, дуже багато говорять про те, як важко малюкові і яка йому потрібна допомога. Але «за кадром» залишається одна дуже важлива людина - мама, яка знаходиться в не меншому стресі і переживанні! Вона теж гостро потребує допомоги і майже ніколи її не отримує.
Часто мами не розуміють, що з ними відбувається, і намагаються ігнорувати свої емоції. Але не варто цього робити. Ви маєте право на всі свої почуття, і в даному випадку вони є природними. Початок відвідування в садка - це момент відділення мами від дитини, і це випробування для обох. У мами теж «рветься» серце, коли вона бачить, як переживає малюк. Щоб допомогти собі, потрібно:
Бути впевненою, що відвідування садка дійсно потрібно родині. Наприклад, коли мамі просто необхідно працювати, щоб вносити свій вклад (часом єдиний) в дохід сім'ї. Іноді мами віддають дитину в садок раніше, ніж виходять на роботу, щоб допомогти їй адаптуватися, забираючи раніше, якщо це буде потрібно. Чим менше у мами сумнівів у доцільності відвідування садка, тим більше впевненості, що дитина рано чи пізно обов'язково справиться. І малюк, реагуючи саме на цю впевнену позицію мами, адаптується набагато швидше.
Повірити, що малюк насправді зовсім не «слабке» створіння. Адаптаційна система дитини досить сильна, щоб це випробування витримати, навіть якщо сльози течуть рікою. Парадоксально, але факт: добре, що крихітка плаче! Повірте, у неї справжнє горе, адже вона розлучається з найдорожчою людиною - з вами! Вона поки не знає, що ви обов'язково прийдете, ще не встановився режим. Але ви знаєте, що відбувається, і впевнені, що заберете малюка із садка. Гірше, коли дитина настільки затиснута лещатами стресу, що не може плакати. Плач - це помічник нервової системи, він не дає їй перевантажуватися. Тому не бійтеся дитячого плачу, не гнівайтесь на дитину за «ниття». Звичайно, дитячі сльози змушують вас переживати, але ви теж обов'язково впораєтеся.
Скористатися допомогою. Якщо в садку є психолог, то цей фахівець може допомогти не тільки (і не стільки!) Дитині, скільки його мамі, розповівши про те, як проходить адаптація, і запевнивши, що в садку дійсно працюють люди, уважні до дітей.
Заручитися підтримкою. Навколо вас мами, переживають ті ж почуття в цей період. Підтримуйте один одного, дізнайтеся, які «ноу-хау» є в кожної з вас в справі допомоги дитині. Разом відзначайте і радійте успіхам дітей і самих себе.
Тепер, коли ви знаєте, що більшість негативних проявів в поведінці дитини є нормальним проявом процесу адаптації, вам потрібно зрозуміти: дуже скоро вони почнуть зменшуватися, а потім і зовсім зійдуть нанівець. Через деякий час ви з подивом, а потім і гордістю почнете відзначати, що малюк став набагато самостійніше і придбав багато корисних навичок.

 Готовність старших дошкільників до навчання в школі

 Підготувати шестирічну дитину до школи - значить дати їй певне фізичне загартування, настроїти психологічно і морально до систематичної щоденної праці, підготувати мислення дитини до навчання. Бажання вчитися або допитливість, бажання пізнавати - це ті nepшi риси вдачі, які потрібно розвивати і виховувати у майбутнього школяра.



 Пізнавальні навички
Навчайте своїх дітей найпростішим формам порівняння аналізу, синтезу, вмінню робити узагальнення, навчайте спостережливості. (Наприклад, покажіть дитині будь-який предмет і попросіть розповісти про нього все, що він знав :”Ябпуко кругле, солодке, з обох боків рожеве». Ось і все, щс дитина може сказати. Ваше завдання - направити увагу, дитини на з'ясування всіх ознак і впастивостей предмета, також розширити знання дитини про тe, де воно росте, як утворюється, скільки достигає тощо).
Дуже доцільно в цьому випадку загадувати дитині загадки, які ті із задовопенням відгадують. Можна пропонувати загадки з неповними ознаками. (Наприкпад, красивий смачний, достигає в кінці літа... «Помідор». - «Ні , кавун» Виникає дискусія, протягом якої з'ясовується, що ви не уточнили певних ознак). Це дуже важпиві пізнавальні завдання. Вони розвивають у дитини готовність до засвоєння достатньо складного навчального матеріалу.
Систематично потрібно проводити з дітьми спостереження за природою. Спостерігати за деревом, квіткою, птахом… Більше потрібно тренувати дитину в розповіді. Тема розповіді може бути будь-якою (гра дітей, опис тварини, перегляд діафільму, проryлянки).
Важливо, щоб дитина навчилася розповідати без додаткових питань з боку батьків, навчилася цілісно передавати те, що спостерігала або бачила, використовуючи при цьому правильні форми слів і висловів.

 Навчальні навички
Часто батьки вважають, що підготувати дитину з математики - це навчити рахувати до 100, 1000... Математичне мислення пов'язане насамперед не з цим, а з вмінням знаходити певну залежність величин, орієнтуватися в математичній ситуаціі, виконувати цілий ряд логічних операцій. Спід навчити поняттям "більше”, "меньше”, «дорожче», «дешевше», «порівну». Як зробити більше, меньше, як зрівняти?. Дпя цього потрібно використовувати різноманітний матеріал: конструктор, кубики, смужки паперу. Навчити збирати об'єкти за зразком і за поданими умовами. Оволодінню навичками рахунку допомагають різноманітні доручення. Навчайте дітей відраховувати, викладати, приносити певну кількість предметів за названим числом. (Наприклад, "Принеси стільки тарілок, скіпьки у нас членів сім ї; Рахуй, скільки потрібно покласти ложок, чи всім вистачить, скільки не вистачає»).
3найомте дітей з цінами, вартістю, кількістю. Також потрібно допомагати дітям здобувати навички порядкового рахунку в межах 10. Це робиться під час гри. (Наприклад, постав іграшку в ряд і порахуй їх зліва направо: перша, друга, третя тощо. Потім одну з них заберіть. Дитина повинна визначити, яку за рахунком іграшку забрали. Або попросіть принести четверту, шосту тощо. Або при малюванні. Дається завдання дитині намалювати п'ять червоних кружечків, а на четвертому провести зелену смужку).
Подібні завдання подобаються дітям. Таким чином вони без труднощів опановують порядковий рахунок. Наведемо приклади ще декількох важливих ігор-завдань.
Граючись з кубиками, запропонуйте розташувати їх у різних порівняннях: 3 і 1, 2 + 2, 1 + 3. Нехай , дитина спробує розкласти число на два менших: 6 = 4 + 2, 5 = 1 + 4 тощо.
Для свідомого оволодіння рахунком важливо до школи навчити також дитину за допомогою эагальновідомої мірки виміряти довжину, ширину, висоту предметів, визначати об'єм посудин. (Наприклад, навчитись визначати, скільки склянок, ложок води входить у чайник, гпечик, горнятко. Поміряти практично, скіпьки входить, на скільки біпьше?).
Під час прогулянок розвивайте окомір дітей, навчайте перевіряти його эа допомогою умовної мірки (кроку).
Навчайте також своїх дітей орієнтуватися в часі. Для цього потрібно привчити їх вкладатися у відведений час при виконанні якоїсь роботи (малювання, конструювання, прибирання).
Прагніть, щоб діти знали назви місяців, послідовність днів тижня і пір року, визначали час за годинником з точністю до півгодини.
Важливо навчити дітей орієнтyватися не тільки в часі, але й у просторі, так, щоб з'явилося розуміння понять «від» і «до», «вперед» - «назад», «вниз» - «вгору», «праворуч» - «ліворуч».
Корисною нам здається і гра «Вгадай, що змінилося?». Суть їі в тому, що ви пропонуєте дитині подивитись на предмети, потім заховати один або змінивши його місце, пропонуєте вгадати, що змінилося.
Якщо діти люблять малювати, можна задавати їм інші завдання. Просимо, наприклад, намалювати три зелених кружечки у правому верхньому кутку, під ним - два червоних, зпіва від червоних - ще що-небудь. Це робиться з метою навчити дитину розрізняти верх-низ, правий і лівий бік на аркуші паперу.

 Навчання дітей читанню
Чи повинен абітyрієнт-першокласник вже вміти читати? Наша відповідь – бажано! Чим раніше дитина навчиться читати, тим краще.

Як же учити читати?
У школі вчать складовому читанню. Беремо букву М, додаємо голосну А – виходить - МА, потім підставляємо на місце А інші голосні, отримуємо МО, МУ, МИ, МІ і т. д. Пізніше, навпаки, до однієї голосної підставляємо різні приголосні: А- МА, ША, НА, ЛА, РА і т. д.
Батьки, не знаючи цієї методики, часто навчають неправильно, замість звуків називають букви: ем, ел, ер..
Для запам'ятовування щоденно складайте з дітьми склади.
Якщо дитина вже эапам'ятала накреслення букв, можна друкувати. Робити це краще в зошиті в клітинку. Для занять з читання підійте і розрізна азбука, кубики, вирізані з газет великі букви. Читайте э дітьми вивіски, рекламні щити, лозунги-заклики. Не поспішайте читати «Буквар», краще знайомтесь з "Азбукою”.
Купуйте дітям яскраві, ілюстровані книжки і разом радійте новій книзі. Читайте разом, переказуйте - і успіх вам забезпечений.

Ви скажете: ми повинні вчити дітей читати, а що ви будете робити у школі?
3вичайно, нам, вчителям, вчити читати легше. Ми знаємо, як це робити. Раннє читання розв'язує багато проблем:
По-перше, виховується любов до книги. Якщо дитина не навчиться читати в ранньому дитинстві, то ніколи не дізнається, що для неї написано сотні чудових книг Олександра Олеся, В.Нестайка, Г.Х. Андерсена, К.Чуковського, С.Маршака...
Бо, коли ваш син або донька навчаться, нарешті, читати ці книги, вони для них будуть уже нецікавими - він або вона їх переросте. В результаті дитина не отримає багатий матеріал для фантазування, для формування поглядів на життя.

Ви запитаєте. а як бути з письмом?
Наша відповідь - поступово вчити писати, починаючи з елементів письма. Краще навчити вчителю, чим потім переучувати! Дуже важливо при цьому дотримуватись вимог до посадки дитини, розташування зошита, правильного тримання ручки. Не дотримування цих вимог призводить до негарного почерку, викривлення хребта.
Крім того, доцільно заохочувати дітей до ліплення, конструювання, друкування і малювання. Такі види діяльності добре розвивають дрібні м'язи руки.

Здоров'я дитини як один з найважливіших факторів успішного навчання у школі
До успішного навчання потрібно підготувати дитину не тільки морально, інтелектуально, а й фізично. Тому нам здаються потрібними і корисними такі рекомендації:
1. 3малку привчайте дитину дотримуватись правил особистої гігієни.
2. Виробіть для дитини чіткий режим дня і намагайтесь його дотримуватись.
3. Привчайте дитину до ранкової зарядки. Фізичними вправами особливо корисно займатись на свіжому повітрі.
4. 3 раннього дитинства загартовуйте вашу дитину.
5. Влаштовуйте дитині прогулянки в будь-яку погоду. Пам'ятайте! Хвора дитина - це горе не тільки для батьків, але й для вчителів: порушується звичний навчальний ритм, дитині приводиться весь час «наздоганяти» матеріал.
6. Перед заняттями у школі проконсультуйтесь з психологом, логопедом. При необхідності виправте, з допомогою фахівця, мовленнєві недоліки дитини.
7. Відвідайте стоматолога, вилікуйте дитині всі хворі зуби.
8. Перевірте зір вашої дитини в окуліста.
Шановні батьки! Ваші діти готуються до відповідального періоду життя, тож допоможіть їм у цьому!

Вітаємо, Вас!

Ви тут: Головна Фахівці радять Практичний психолог